СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВЛАДИ – ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ

    Стаття містить аналіз впливу досконалості управління органів виконавчої влади на рівень конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках. Доведено необхідність впровадження сучасних систем управління в органах влади.
    З моменту опублікування [1] пройшло досить часу. Для її вдалого виконання постала необхідність проаналізувати міжнародний досвід впровадження сучасних моделей систем управління якістю (СУЯ) в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування (ОВВ) і розпочати вивчення ролі та місця «якості влади» у суспільно-економічних відносинах держави взагалі.
    Читаючи відповідні курси лекцій та виступаючи на семінарах, автори мали унікальну можливість спілкування з широким колом фахівців ОВВ. Результати спілкування та аналіз фахових робіт з впровадження сучасних СУЯ в ОВВ [2-4] спонукали авторів до написання цієї статті, в якій обґрунтовується нагальна необхідність у прискоренні робіт з неформального впровадження СУЯ у вітчизняних ОВВ.
    Облишимо відому тезу, що унаслідок впровадження СУЯ в ОВВ має підвищитися якість послуг цих структур для замовників, що є очевидним, і зосередимось на загальних закономірностях, які визначають якість продукції та послуг вітчизняного виробника взагалі.
    Проблема якості продукції та послуг вітчизняного виробника хвилює всіх. У [5] було зазначено, що якість продукції та послуг національного виробника грає першочергову роль у визначенні рівня життя в країні, її конкурентоспроможності на міжнародному ринку, стабільності національної валюти, тобто є чинником національної безпеки.
    Чому ж темпи впровадження сучасних моделей СУЯ, наприклад за [6], в Україні вкрай незадовільні? В Італії СУЯ за стандартом ISO 9001 впроваджено на 100 тисячах підприємств і організацій, а в Україні цей показник близько 2 тисяч, і ця цифра практично не збільшується, а опитування фахівців підприємств, що впровадили СУЯ за [6], показує їх незадоволеність результатами впровадження в 60—80% випадків (подібна ситуація у більшості країн СНД).
    Переваги у бізнесі, які надає підприємствам впровадження навіть елементарної моделі СУЯ за [6] добре відомі. Наприклад, СУЯ спонукає організацію до вивчення, задоволення та передбачення потреб споживача, дисциплінує працювати «строго за регламентами», чітко розподіляє відповідальності та повноваження, тоб¬то ліквідує дублювання функцій і пов'язані з цим витрати, має попереджуючий ефект, ліквідує причини невідповідностей (а не лише самі невідповідності), що збільшує ефективність роботи тощо.
    Чому ж такий, на перший погляд, дієвий інструмент підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності та економічних показників виробництва в Україні використовується переважно не ефективно? Чому Україна посідає останні місця у списку країн стосовно рівня якості та безпечності, як одного з основних параметрів якості продукції? Чому якість продукції національного виробника в деяких галузях економіки (агропромисловий комплекс, будівництво) не зростає, а навіть падає в останні роки?
    Відповідь на ці питання можна отримати, згадавши загальні властивості систем управління та проаналізувавши місце і роль влади у формуванні конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг.
    Будь-яка система, як організаційна множина, що становить цілісну єдність, повинна:
    - бути комплексом взаємопов'язаних елементів (соціальних, організаційних, технічних тощо);
    - функціонувати в єдності з оточуючим середовищем;
    - бути елементом системи більш високого порядку (тобто СУЯ виробництва є елементом СУЯ промислово-господарських відносин). А елемент будь-якої системи повинен бути системою нижчого порядку.
    «Життєздатність» будь-якої системи (тобто влас¬тивість досягати поставленої стратегічної мети і протидіяти «відхиляючим» впливам) забезпечується комплексністю регламентації діяльності, єдністю з системами вищого та нижчого рівнів, точністю і недвозначністю регламентів тощо.
    Аналіз стандарту [6] показує, що система, побудована у рамках цієї моделі, повинна мати, як мінімум, такі властивості:
    - фокусування на вимогах споживача;
    - задокументованість і регламентування діяльності;
    - простежуваність і оцінювання кожного процесу в системі взаємодіючих процесів;
    - постійний розвиток і вдосконалення.
    Пояснити наведені властивості будь-якої системи можна на прикладі біологічної системи організму людини. Ця система є комплексом взаємодіючих і взаємозалежних елементів: легені, серце, судини, печінка тощо.
    Система не може довго функціонувати без одного із цих елементів, що теж є системою (наприклад, серцево-судинна система), на функціонування якої впливають усі елементи біологічної системи — «людина», і яка не може існувати відокремлено від інших елементів біологічної системи взагалі. Наша біологічна система у свою чергу повинна існувати в єдності з оточуючим середовищем. Людина не може жити (система не може функціонувати) без повітря, чи, скажімо, води, тобто у відірваності від зовнішньої більшої системи — біологічної системи землі (елементом якої є людина).
    Провівши подібний аналіз системи управління будь-якого підприємства, чи організації в Україні, прийдемо до висновку, що вона не може ефективно функціонувати у відірваності від систем вищого порядку, наприклад, систем управління міністерств, системи ОВВ регіону, врешті соціальних і політичних систем управління у державі взагалі.
    Таким, чином, ґрунтуючись виключно на загальних закономірностях будь-якої системи, ми дійшли важливого висновку, що на темпи впровадження і ефективності функціонування СУЯ організації та підприємства (а, отже, і рівень якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції) безумовно впливає ефективність систем управління вищого рівня — систем управління промислових відносин та влади взагалі.
    Отже, якщо конкурентоспроможність країни на міжнародному ринку в цілому визначається конкурентоспроможністю національних підприємств, то конкурентоспроможність самих підприємств, як правило, — якістю влади.
    Ось одна з основних причин, чому сучасні системи управління ефективно впроваджуються в урядових структурах провідних країн світу. Наприклад, ще з 1988 року у США діє Президентська програма преміювання високоефективних організацій федерального уряду [2]. Після її започаткування кількість впроваджених на промислових підприємствах СУЯ, створених відповідно до вимог ISO 9001, за 6 років збільшилась у 100 разів.
    Зважаючи на низький рівень державного регулювання США порівняно, скажімо із європейськими країнами, основна мета впровадження СУЯ в ОВВ США — збільшення рівня конкурентоспроможності країни у цілому, і звісно, рівня задоволеності споживачів якістю послуг державних структур та зацікавленості чиновників.
    Потрібно відзначити суттєве відставання України у рівні досконалості систем управління влади. Поняття конкурентоспроможності країни складне, багатофакторне і має бути ґрунтовно досліджене, але, як бачимо, вплив рівня досконалості наявних систем управління державного рівня на формування конкурентоспроможності країни є об'єктивною закономірністю.
    Розвинуті країни світу постійно удосконалюють системи управління ОВВ. Модель СУЯ за [6] вважається елементарною, вже впроваджуються більш досконалі моделі, наприклад, CAF. Сьогодні рівень розвитку суспільства зумовив необхідність впровадження у найближчий час версій стандартів ISO 9001, 9004 2008 року [8, 9], що ґрунтуються на інноваційних моделях «сталого розвитку». Сучасне розуміння конкурентоспроможності частіше пов'язують із знаннями персоналу та корпоративними знаннями організації [10]. Тобто відставання досконалості систем управління державного рівня в Україні від, скажімо, європейських аналогів є одним із основних негативних факторів впливу на конкурентоспроможність країни.
    Висновки
    Ефективність функціонування СУЯ організацій і підприємств в основному залежить від ефективності системи управління вищого рівня — промислових відносин і влади взагалі.
    Якщо конкурентоспроможність країни у цілому на міжнародному ринку визначається конкурентоспроможністю національних підприємств, то конкурентоспроможність самих підприємств — конкурентоспроможністю влади.
    Вдосконалення систем управління в ОВВ підвищує темпи впровадження СУЯ на підприємствах та організаціях, піднімає загальний рівень якості та конкурентоспроможності продукції національного виробника, конкурентоспроможність країни в цілому.

    Література:
1. Постанова КМУ від 11.05.2006 № 614 «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади».
2. Менеджмент качества в государственных учреждениях. Обзор // Методы менеджмента качества. — 2005. — 10. — С. 4—7.
3. ИСО 9001—2000 в государственных учреждениях Польши. Обзор // Ежеквартальное приложение к журналу «Стандарты и качество». — 2005. — 3. — С. 19—21.
4. Копнов В. Принципы качества жизни // Стандарты и качество. — 2003. — 2. — С. 37—41.
5. Новиков В. М., Никитюк О. А. Розробка систем якості в лабораторіях та аналіз вимог ДСТУ ISO/ІЕС 17025. — Київ: Нора-Принт, 2002. — 260 с.
6. ДСТУ ISO 9001:2001. Система управління якістю. Вимоги.
7. Модель менеджменту для покращання та модернізації органів виконавчої влади. — Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2007р. — 11с.
8. Quality management systems — Requirements ISO/CD 9001, 2007 (Системи управління якістю. Вимоги).
9. Managing for sustainability – A quality management approach (Настанова для можливості підтримання — Підхід якісного управління) ISO/CD 9004, 2007.
10. Аванесов В. К. Японская модель устойчивого роста — основа пересмотра стандарта ISO 9004 // Методы менеджмента качества. — 2005. — 10. — С 40—44.

Автори:
В. Новіков
О. Никитюк

Журнал:
„Стандартизація. Сертифікація. Якість” / 5`2007